| Звичайна професія. Частина 2 |
|
Повії, зрозуміло, бувають різними. Як різними бувають, наприклад (стаття розміщена на BceTYT.ru ), штани. Одні - дешеві, з нитками, що стирчать із нерівних швів, синтетичні й безглузді. Інші - акуратно зшиті з натурального, приємного на дотик матеріалу, що ідеально сидять на щасливчику, що має досить засобів для них придбання Ієрархія те ж гетери, конкубинатки й наложниці перекочували в наш час через товщу століть. І є серед них досить і досить забезпечені дамочки. Ви не обертали уваги на появу величезної кількості автомобілів позамежної вартості, за кермом яких ми можемо лицезреть чи дівчин не шкільного віку? Відкинемо всіх дружин, дочок і внучок сильних миру цього, отминусуем «вундеркіндів», що створили успішний бізнес до дев'ятнадцяти років, і в підсумку одержимо реальну картину з кількістю сучасних гетер і наложниць на душу українського населення. в побут українців увійшло нове поняття - «деп-проститутки». Це вип-проститутки найвищого класу, що обслуговують «слуг народу». Заробітки в таких дівчин відповідні. Але, на відміну від своїх древніх попередниць, що заробляють стани тілом, сучасні Фрини навряд чи підуть на такий крок, як відновлення якоїсь там стіни (наприклад - ЧАЕС!) на свої кревні... Міф про заблудших ягничок м. Ковалів в «Історії проституції в Росії» (1871) описав кілька можливих варіантів шляху, які приводили жінок до заняття проституцією: «Значна частина жінок робить перший крок до пороку під впливом звідниць... Явившиеся в ще незнайомі їм столиці шукати роботи недосвідчені жінки довірливо віддаються звідницям, які... відшукують їм квартири, роботу й потім... продають...» Зверніть увагу на останній абзац. Звернули? Нічого не нагадує? Так, і по закінченні століть столиця вабить провінціалок. Вони злітаються на світло неонових вивісок вітрин дорогих бутиков і на шурхіт покришок дорогих автомобілів. І попадають, бідолахи, у лабети підступних сутенерів... но давайте глянемо на питання тверезо. Давайте задумаємося з усією прагматичностью сучасної людини над тим, наскільки дівчини, що приїжджають сюди й володіють метою, але аж ніяк не засобами, є, у підсумку, «обманутими». Сценаристи й режисери, письменники й журналісти, що бажають «вибити сльозу» з очей обивателів, найчастіше представляють жриць любові такими наївними глупишками, що обпалюють тонкі крила об суворий вогонь реальності. А якщо я скажу вам, що 99% дівчин, необтяжених утворенням і неодурманених загальними пізнаннями про світ, приїжджає в столицю із чіткою метою стати повіями? "Яка неправда!" - скрикнуть обивателі, що втирають сльози після прочитання чергового роману про «обмануту наївну дівчинку», «попавшей у мережі». Ні, добродії, не неправда. Ви думаєте, що дівчини, що приїжджають сюди без гроша в кишені, без навичок, без знань, суцільно прагнуть устати за прилавки магазинів або торговельних павільйонів на ринках? Вони б устали, звичайно, але... ХОЧЕТЬСЯ ВСЬОГО Й ВІДРАЗУ! І не напружуючись. «Їх обманюють і насилують!» - всі ніяк не вгамують обивателі, що обливаються слізьми після перегляду серіалу про «нетлю», що опалили візерункові крила. Доводилося мені якось писати дослідження^-дослідження-дослідження-стаття-дослідження про так званих «побутові зґвалтування». Отож, добродії, після ознайомлення з купою матеріалів, протоколів допитів і показань свідків можу із упевненістю заявити - не було НІ ОДНІЄЇ жертви, що не розуміла б, до чого може привести та або інша ситуація, що передувала зґвалтуванню. в якому віці сучасні діти довідаються, що їх виявили не в капусті? Рано, не чи правда? У якому віці людин мислячий здатний усвідомити, що знаходження однієї жінки у квартирі з десять^-десятьома-п'ятьма-десятьма малознайомими молодими людьми, підігрітими парами алкоголю, здатно привести до тому, від чого бувають діти? Отож, здебільшого повіями на Україні стають свідомо. У приїжджої, що потрапила в лабети негідників-сутенерів, завжди їсти шанс виїхати назад, на історичну батьківщину. У нас поки що без паспорта можна на междугородних автобусах пересуватися. Не їдуть. Коштують на Окружний так на Проспекті Перемоги, торгують собою. По чиїйсь волі? Не по своєї? Або ви думаєте, що дівчини, що летять «танцівницями» у клуби Туреччини, не розуміють, ким вони там будуть працювати? Всі вони розуміють, повірте мені. Сподіваються просто, що їм повезе. А ті, кому не повезло, розповідають потім, утираючи крокодилячі сльози, про те, як жорстоко їх обдурили підлі турки... Перспективи розвитку откриваем популярний щотижневик «Пропоную роботу». Бачимо трохи красиво оформлених, кольорових, з дорогою поліграфією сторінок ближче до кінця. Читаємо. «Дівчинам - робота. Оплата - погодинна. Від 3500 доларів на місяць. Надаємо житло й охорону». Що за робота така? Чому саме дівчинам її пропонують? Я теж хочу житло, 3500 і охорону! Немає в мене чогось, що є в дівчин. Тому мене не приймуть. Хоча, наскільки я знаю, і на чоловіків уже є певний попит. У Києві є «оператори», що надають чоловіків-повій клієнтам-гомосексуалістам... Кілька сторінок поцятковані подібного роду оголошеннями й пропозиціями, одне іншого заманливіше й красочнее. Значить - попит є. І попит - колосальний. «Потрібні, потрібні, потрібні!!!» - репетують сторінки щотижневика, що офіційно розміщає пропозиції про роботу в борделях. І злітаються на гарні оголошення майбутні нічні метелики. І бачать вони гарне життя за цими гарними оголошеннями. Бачать себе в дорогій шубі з песця, в авто за сто тисяч, у квартирі за мільйон... Вони були, є й будуть. Держава узаконить проституцію? Підпільні борделі будуть демпинговать ціни. Повії стануть одержувати пенсію? Пенсіонерка^-пенсіонерки-бабусі-пенсіонерки вийдуть на вулиці із гнівними плакатами. І будуть праві, напевно... тем, хто ратує за те, щоб проституція стала офіційною професією, пропоную представити наступну сценку. Ваша дочка, внучка, сестра, приходить додому й, осяйно повідомляє: «Тато! (Дідусь! Брат мій коханий!) Я знайшла роботу! Завтра виходжу в нічну зміну. Випробний термін місяць. Я стану повією в борделі на розі нашого будинку». Просто уявіть собі своє самопочуття в момент оповіщення про те, що близький вам людина «улаштувався» на настільки престижну посаду. І подумайте ще сто разів перед тим, як міркувати про те, що «це така ж професія, як і всі»... Автор: Анатолій Шарий Прочитань: 1281 Поточний рейтинг: (4,05; голосів: 20) Стаття про психологію отримана: www.myJane.ru |
| « Пред. | След. » |
|---|