Раніше, коли за чоловічою й жіночою роллю були закріплені досить тверді стереотипи поводження, чоловіки вважалися більше активною половиною людства – саме вони мали право вибирати собі підходящу дружину. Тепер же, у століття емансипації жінок, ініціатива всі так само цілком і повністю належить чоловікам. У той час як жінки усе ще почувають себе зобов'язаними покірно сидіти у вікна й чекати свого Єдиного – принца на білому коні… Ну, добре, якщо не принца й не на коні, те хоч ніякий^-ніякого-ніякий-якого-ніякого пішого, котрий ухитриться її в цьому вікні помітити й що-небудь почати.

  Втім, таке розміщення сил може істотно видозмінюватися, коли шлюб уже відбувся. Отут сильні жінки починають брати активну участь у побудові сімейного вогнища, установлюючи в будинку свої правила, вирішуючи, на що потрібно витрачати гроші, що заробляють чоловіком,, куди підуть учитися діти і як організувати сімейне дозвілля. Парадокс, однак, полягає в тім, що приймаючи всі ці рішення – активно й самостійно, вони не перестають на це скаржитися. Якась древня частина усередині них хоче залишатися пасивн і залежної, жити Замужем, а зовсім не ПЕРЕД чоловіком і навіть не ПОРУЧ із ним.

   Так що ж все-таки допомагає нам прийняти потрібне рішення, і вибрати більш-менш підходящого партнера? Тут, звичайно, величезний вплив на нас робить масова культура – телесеріали, мелодрами, любовні романи, токовище^-шоу й т.д. Там дається безліч готових рецептів – що варто вважати дійсною любов'ю, що зрадництвом, що зрадою, і який обранець або обраниця може вважатися підходящої для шлюбу. Але, зрозуміло, це визначає лише самий верхній шар наших критеріїв вибору, тому що (я сподіваюся!) ви усвідомлюєте, що в книгах часто представлені досить перебільшені, гротескові моделі відносин між чоловіками й жінками. Тому, поряд з масовими штампами, у кожного з нас існують і свої системи оцінок.

   У психології прийнято розрізняти три основних способи переконання, за допомогою яких люди приймають рішення. Перший з них – ця кількість разів, що повинен повторитися той або інший ритуал. Наприклад, скільки разів шанувальник повинен подарувати дівчині квіти, щоб вона стала ставитися до нього з усією серйозністю й розглядати як потенційний нареченого; скількох побачень досить, щоб робити пропозиція й т.д. Інший спосіб переконання в чомусь схожий на перший – це період часу. Такі люди часто прагнуть “перевірити свої почуття” перед весіллям, установлюють якийсь випробний термін. І знову ж, кожна людина встановлює підходящий особисто для нього період часу, щоб прийняти те або інше рішення – наприклад, якщо вони зустрічаються вже рік, то настав час женитися (з одного боку, їм здається, що любов уже перевірена на міцність, а з інший – вони почувають себе зобов'язаними робити якийсь новий крок у відносинах). Третій спосіб переконання, так званий “автоматичний” – може бути найпростіший, але й досить легковажний, коли переконання здобувається з першого ж разу, і ніяких додаткових спроб більше не вживає. Найкращою ілюстрацією тут, звичайно, є відома казка про любов з першого погляду. Ви робите оцінку на підставі гарних ніг, “розумних” очей, привітної посмішки або розкішного авто. Самі романтичние із читачів напевно зараз насуплять брови: «Але адже дійсна любов і може бути тільки з першого погляду!», - скажуть вони.    Говорять, що всі шлюби здійснюються з розрахунку, а ті, хто женяться по любові, розраховують на любов. Адже й справді, любов стала основним мотивом шлюбу тільки в останні сто років. Раніше партнери не так сильно були стурбовані особистісними характеристиками один одного. Вони добре знали ті ролі й функції, які вони повинні виконувати в родині, і дотримувалися їх. А якщо не дотримувалися – знали, які санкції їх очікують.  

  Але й зараз розрахунок грає не останню скрипку в сімейному оркестрі. При виборі чоловіка в розрахунок може бути взятий грошовий або квартирний інтерес, підвищення статусу, можливість піти з рідного дому або завести дітей. Тому в момент прийняття рішень ці люди звертають увагу в тому числі на такі меркантильні речі, як матеріальний рівень обранця, його здоров'я, його родину, рівень утворення або знак Зодіаку.

   Іноді люди просто керуються критерієм часу. Вони розуміють, що вже настав час шукати (або настав час приймати кардинальне рішення) у певному віці, або в певну пору року (наприклад, існує ж розповсюджений стереотип, що весна – цей час для любові). Буває, що людина встановлює для свого одруження певні тимчасові рамки – “критичний вік”, і якщо до цього моменту родину завести йому не вдалося, уважає себе вправі вдаватися у відчай, припиняє пошукову активність і вже не допускає для себе можливості покінчити з холостячеством.