Як уважає академік Володимир Базарний, це може бути одним зі шляхів подолання демографічної кризи в Росії

У часи, коли син мій був школярем, похвастати сусідством з "англійської" або "французької" школою могли деякі. Зате до звичайної середньої загальноосвітньої установи многим було рукою подати. Дві такі школи добре видні з мого вікна. Ми й донині називаємо їх "червона" і "жовта" - по кольорах стін кожної. Пам'ятаю, дитини свого я спочатку віддала в школу червону, але коли довідалася, що клас переповнений ( чиледве не тридцять чоловік), перевела його вжелтую.

 Правда, було це давно. Син мій за роки ці й університет закінчити встиг, і онуків двох мені подарувати. І от для них вибирати "червоне" або "жовте", виникни така необхідність, я б уже не змогла. Років сім назад червону школу закрили - учитися в ній стало комусь. Закрили й ті два садки, які я щоранку мину, кваплячись до метро, - схоже, ходити в них і правда комусь. В одному із садків улаштували гуртожиток для гастарбайтеров, інше переустатковане під офісний будинок. Дитячі садки так ще піонерські табори й бази відпочинку - це перше, чим почали жертвувати великі підприємства, коли зміна формацій поставила їх на грань виживання. До того ж детишек у країні (багато в чому по тій же причині) дійсно стає усе менше - приблизно на мільйон у рік. У великих містах Росії в 800 - 900 з кожної тисячі, що з'явилися на світло практично відразу діагностуються різні патології. І розвиваються ці діти надалі з аномаліями. За останні десять років частка здорових дівчинок у нас зменшилася з 30 відсотків до 5 - 7. І близько 6 мільйонів подружніх пар марні. Якщо сьогоднішні демографічні тенденції збережуться, до 2050 року нас може залишитися всього сто мільйонів.

Цей прогноз, що шокує, пролунав днями й за "круглим столом"у Державній Думі. Присвячено він був пошукам виходу з демографічної кризи. Пропозиції звучали різні: різко збільшити будівництво житла для молодих родин, переобладнати роддома по останньому слову медичної науки й техніки, підняти розмір соціальної допомоги матерям і, навпаки, увести податок на бездітні... Всі вони будуть вивчатися урядом

Однак у керівника научно-внедренческой лабораторії физиолого-здравоохранительних проблем утворення уряду Москви академіка РАМН, доктори медичних наук Володимира Базарного є свій, трохи незвичайний погляд на цю проблему. Однієї із причин, які привели країну до нинішньої демографічної катастрофи, Володимир Пилипович уважає змішане (як уточнює академік, безстатеве) виховання й навчання в школах.

Загальновідомо, що особистість у дівчинок формується відчутно раніше, ніж у хлопчиків. Тобто майбутні охоронниці домівки й продовжувачки роду в перший раз у перший клас ідуть в особистісному плані куди більше зрілими, чим ті, кому самою людською природою призначено бути носіями мужності, волі й сили духу.

Чим це чревате? Саме всіма тими медичними, демографічними, духовними й особистісними негативами, які ми сьогодні в надлишку маємо. Адже більшу частину часу, а отже, і відведеного для дорослішання й емоційного становлення періоду, діти проводять у школі. А відповідальними цими процесами керує закон наслідування старшим. І кого юні ці представники сильної половини людства в якості таких сприймають? Природно, тих, хто перебуває поруч і бачиться їм як більше сильний.

Параметри ж психіки хлопчиків цього віку такі, що в якості більше сильних не сприймають вони хіба що сопливих малят. Інші ж: мама, бабуся, учителька, однолітки-однокласниці для них - безумовне "лекало". І неважко помітити, що "лекало" це переважно жіноче. А раз так, то й не дивно, що усе рідше й рідше бачимо ми в наших хлопчиськах прагнення бути сильн і сміливими, ризикувати, боротися, шукати, знайти й не здаватися. І всі частіше зауважуємо в комусь із них прагнення бути старанним, старанним, посидющим; у комусь - виражене бажання прислужитися-удружити, сподобатися; у комусь - обережність і навіть боязкість.

Всі частіше бачимо хлопчиків, що грають в "девчачьи" гри, що відпрацьовують "девчачью" модель поводження. А в підсумку, коли ті ж мами, бабусі, учительки, однокласниці, країна нарешті, чомусь раптом починають жадати від цих "білих і пухнатих" проявів "не хлопчика, але чоловіка", вони, дивуючись, виявляють поруч із собою "блакитних", "отказников", що бігають від аліментів батьків, відвертих негідників так зрадників.

Учені вважають, що так виглядає результат придушення й нейтралізації чоловічих задатків на генетичному рівні. Учені не тільки російські, тому як протиприродні ці тенденції відзначається сьогодні у всіх колись устали на шлях "безстатевого" навчання дітей країнах. У хлопчиків, юнаків, чоловіків протягом усього періоду такого виховання відзначається поступове розпушення чоловічої Y-хромосоми й переродження її в жіночу X-хромосому. У чоловіків кожного наступного покоління відзначається вся менша кількість насіння, і в плані детородности воно оцінюється як усе менш ефективне. А в зовнішності, поводженні й організації життя представників сильної підлоги (на всіх її рівнях) усе більше проглядається щось жіноче.

Втім, і жіноча конституція при "безстатевому" вихованні виявилася деформованої, відзначає академік Базарний. Виглядають і поводяться сьогодні представниці слабкої підлоги трохи інакше, чим ще кілька десятиліть назад. Ми вже говорили, що в запропонованих умовах дівчинкам і жінкам не залишалося іншого, як взяти на себе роль лідерів. А ролі цієї обов'язково супроводжують підвищене почуття відповідальності, сила волі й духу. Слабкій підлозі ці якості стають із кожним роком усе більше властивими. Здавалося б, чим погано?