Мати тільки почервоніла й нічого не відповіла синові. І хто може її в цьому обвинуватити? Її власне полове виховання зовсім відрізнялося від того, чому зараз учать сина в шостому класі середньої школи. Тому вона була зовсім не готова до подібним до питань.  

Фактично дисципліну полового виховання в японських школах починають викладати набагато раніше, ніж із шостого класу. Наприклад, у початковій школі Имадзюку в Йокогамі її викладають уже з першого класу. Учні третіх класів уже пишуть на цю тему твору, після прочитання яких батьки густо червоніють, а іноді випробовують і відвертий шок. От коротка витримка з такого твору: "Спочатку член у чоловіка сильно напружується й стає більшим і твердим. Потім він вставляє його в піхву жінці. Коли чоловік і жінка досягають найдужчого порушення, чоловік виділяє сперму в тіло жінки. Сперма проникає жінці в яйцеклітину. Саме так починається життя".  

У цей час цей метод одержав назву "радикальне полове виховання." Початкова школа Имадзюку початку застосовувати його в 1997 році, коли вчителя були серйозно стурбовані хвилею насильства серед учнів, що захлиснула багато японських шкіл. На думку вчителів, причиною росту насильства серед дітей є їхня нездатність оцінити святість життя. І якби вони розуміли, як зароджується життя, то цінували б її набагато більше.  

У школі Имадзюку предмет "наука про життя" викладається 20 академічних годин у рік у перші й у других класах, 25 годин – у треті й у четвертих, і 30 годин – у п'ятих і шостих класах. Таким чином, починаючи з першого класу й аж до закінчення школи учні вивчають цей предмет протягом 150 академічних годин, що в 10 разів перевершує кількість годин, виділюваних на предмет "полове виховання" в інших школах.  

У першому класі учні вивчають будову полового члена й піхви. У брошурі, пропонованої як додатковий посібник для учнів третього класу, приводяться ілюстрації злягання різних видів тварин – комах, риб, змій, собак, кішок і дельфінів. У заключній главі ілюструється сцена злягання людини – характерно, що жінка на цій ілюстрації перебуває нагорі, як це було прийнято в старій японській традиції. Але як сприймає маленька дитина всю цю інформацію? Довідатися це досить складно, і імовірно, не існує методу, що дозволив би зробити який-небудь єдиний висновок на цей рахунок. У всякому разі, далеко не всі батьки приходять у захват від того, що їхнім дітям даються ці відомості настільки рано й так енергійно.  

"Звичайно, можна викладати цю дисципліну й першокласникам, але я глибоко сумніваюся, що вона їм багато чого дасть, – говорить батько одного з учнів. – На даному етапі цей предмет зможе розбудити в них нездоровий і неприродний інтерес. Удома з вуст дітей уже звучать такі слова, як "член" або "піхва". Коли по телебаченню транслюють фільм з любовними сценами, діти поспішають до екрана й запитують: "Там уже почали полові зносини?"  

Учитель середньої школи, що спостерігав, як ведеться урок "науки про життя" у шостому класі школи Имадзюку, розповідає: "Мене навіть небагато бив озноб, коли я слухав відповіді учнів. Спокійним голосом хлопчик вимовив: "Під час полового контакту ви повинні користуватися презервативом від початку й до кінця". Потім пролунав тоненький голосок дівчинки: "Ціль зґвалтування головним чином полягає не в тім, щоб одержати полове задоволення, а в тім, щоб продемонструвати свою силу й владу над партнером". Все це привело мене в обтяжуючий стан".

У захист радикального полового виховання висувається аргумент, що в сучасному суспільстві, у якому ранні полові зв'язки стали повсюдним явищем і в якому процвітає СНІД, насильство, дитяча порнографія й вагітність підлітків, безвинність дітей стає недозволенною розкішшю. І зараз метод "радикального полового виховання" одержує широке поширення й в інших школах країни, хоча сама школа Имадзюку збирається переглянути програму свого курсу, беручи до уваги заперечення деяких батьків учнів.

Немає сумніву в тім, що кількість годин, що приділяють половому вихованню, треба все-таки скоротити, а зміст предмета повинне обмежуватися таким, котре діти здатні засвоїти.

Миюки Охаси, професор токійського університету Гакугей, теж уважає методику школи Имадзюку невірної.  

"Радикальне полове виховання надзвичайно небезпечно, – говорить вона. – Учителі розповідають дітям набагато більше, ніж їм варто знати. І те, що діти бачать і чують на уроці, вони незабаром захочуть спробувати самі".  А як обстоит справа з насильством серед дітей? Чи скоротилося число насильств завдяки "радикальному половому вихованню"?

"Свідчень тому поки ще немає", – зізнається високопоставлений чиновник міністерства утворення.