Сучасна японська родина зберігає ряд специфічних особливостей, головна з яких — патріархальність. Незважаючи на помітні зміни, що происшли в японському суспільстві останнім часом (юридично рівноправність підлог бути закріплено ще в Конституції 1946 р.), японкам до рівноправності із чоловіками ще далеко. Патріархальність, як невід'ємний компонент японського світогляду уривається в сучасність із глибини століть, у тому числі й через лінгвістичні особливості японської мови. Так, широко вживаним словом стосовно своєї дружини є іменник канай (букв. «усередині будинку»), у той час як до чоловіка прийнято звертатися сюдзин (букв. «головна людина», «хазяїн»). Таким чином, традиційна ідея про поділ життєвих ролей по половій ознаці — чоловік працює поза будинком, жінка господарює й виховує дітей — усе ще тріумфує в Японії. Немає в японській мові й слів «брат» і «сестра». Замість цього знаходимо ані («старший брат») і отоото («молодший брат»), ане («старша сестра») і имоото («молодша сестра»). Тому ідея вище- і нижчестоящого ніколи не залишає свідомості дитини; уже сам порядок його появи в родині накладає відбиток на формування характеру. І, безсумнівно, доти, поки буде жити в народі буддійська доктрина про те, що народження чоловіком або жінкою — це результат відповідно пригожих або поганих вчинків, зроблених у минулому житті, почуття переваги в японських чоловіків буде зберігатися

Концепція родини в Японії підкреслює безперервність сімейної лінії, загасання якої сприймається як страшне нещастя. А звідси й випливає дуже дбайливе, любовне відношення до своїх і чужих дітей, їхньому здоров'ю, особистісному розвитку

Образ матері в Японії насамперед зв'язаний у розумах японців з тим змістом, що укладений у слові амае. Японському слову амае важко підшукати аналог у російській мові. Воно означає почуття залежності від матері, пережите японськими дітьми як щось бажане. Дієслово амаеру означає «скористатися чим-небудь», «бути розпещеним», «шукати заступництва». Цими словами японці виражають відношення до матері. Вони позитивно розглядають прагнення дітей до батьківської опіки (це прагнення, на думку більшості японців, береже дитини від впливу поганої компанії, уживання наркотичних і психотропних засобів), таку ж оцінку в їхній свідомості одержує й відповідну дію батьків стосовно дітей. Основний зміст первинної соціалізації в Японії може бути сформульований декількома словами: відсутність для малят яких-небудь обмежень. Виховна доктрина в Країні Висхідного Сонця, відзначав Г. Востоков, застосовується до дітей «з такою м'якістю й любов'ю, що не діє гнітючим образом на душу дітей. Ніякої буркотливості, ніяких строгостей, майже повна відсутність тілесних покарань; тиск на дітей виявляється в такій м'якій формі, що здається, начебто діти самі себе виховують, і що Японія — дитячий рай, у якому немає навіть заборонених плодів…

Подібне відношення до дітей у Японії не змінилося: батьки поводяться сьогодні з дітьми так само, як і раніше» 

Японка схильна регулювати поводження дитини за допомогою впливу на почуття й на можливі наслідки вчинку; вона уникає конфронтації з волею й бажанням дитини й частіше виражає своє невдоволення побічно. Вона намагається розширити емоційний контакт із дитиною, розглядаючи його як основний засіб контролю

Японська мати уникає твердження своєї влади, оскільки це веде до відчуження дитини від матері. Для неї найважливішим є демонстрація на власному прикладі правильного поводження в суспільстві, а не вербальне спілкування з дітьми. Японська жінка наголошує на проблемах емоційної зрілості, піддатливості, гармонічному взаимоотношению з іншими людьми. Саме для цієї дитини й відправляють у дошкільні установи

Дитячий садок і ясла — це місця, де діти проводять більшу частину свого часу й де, відповідно, виявляється вплив на формування їхнього характеру. Але для визначення дитини в ясла й дитячий садок ( щопрацює з 8 ранку й до 6 вечора) потрібно довести, що обоє батька працюють більше чотирьох годин у день. Причому довести це потрібно з документами в руках, а потім два рази в рік підтверджувати, що службове навантаження залишається на колишньому рівні  И ця вимога — згідно проведеним у країні опитуванням — є головним недоліком дошкільного утворення в Японії (див. додаток №2). Основною метою, що ставиться перед дитячим садком, є «розумовий розвиток дітей, зміцнення їхнього фізичного здоров'я, забезпечення сприятливого навколишнього оточення, у якій діти могли б почувати себе комфортно, безпечно, і яка сприяла б розкриттю їхніх індивідуальних здатностей повною мірою»  Така загальна мета, що ставиться перед всіма дитячими садками країни (розробкою виховної доктрини дошкільників у Японії займається Всеяпонський центр по координації діяльності дошкільної педагогіки). Ця загальна мета у свою чергу розпадається на цілком певні завдання, які перед наставниками у вихованні дітей певного віку

Так основним завданням для самих маленьких є пробудження впевненості в собі, своїх силах і придбання ними необхідних життєвих навичок шляхом навчання їхній мові в сприятливій обставині. В однорічних дітей часто виникають «конфліктні» ситуації через іграшки. Однак навіть сварки є важливим елементом міжособистісних відносин,