Кожний з нас регулярно бачить на вулиці тат, що гуляють, мамів і бабусь із синіми носами, що пританцьовують від холоду, але нескінченні кілометри, що сумлінно виходжує.

У дитячих поліклініках на стінах висять плакати, що рекомендують регулярні багатогодинні прогулянки. Порахувавши один раз, від нудьги в черги, число годин, які рекомендувалося проводити за день на вулиці 3-місячній дитині, я жахнулася - 8 годин!

Яке ж був б подив мамів, героїчно вигуливающих своїх чад у будь-яку погоду, якби вони довідалися, що для здоров'я дитини таке тривале перебування на «свіжому повітрі» зовсім необов'язково. Більше того, саме багатогодинним сном на вулиці, вони формують у свого маляти цілком певні стереотипи поводження, від яких самі ж потім і страждають.

Багато років займаючись доглядом за маленькими дітьми, я бачу достатню кількість мамів, зовсім не усердствующих у прогулянках, але имеющих цілком здорових і задоволених дітей. Педіатри, які їх спостерігають, часом навіть і не догадуються, що ці «відмінники» проводять на вулиці набагато менше часу, чим їхні однолітки. Зате, як задоволені мами, які не є рабами прогулянок і мають досить часу й для домашніх справ і для занять із дитиною.


Чому це в них виходить?

Тому що вони додержуються простих рекомендацій по організації прогулянок. Даючи рекомендації молодим мамам про організації прогулянок, я виходжу їх багаторічного практичного досвіду й вивчення фізіології дитини.


У чому бідує дитина під час прогулянок?

1. Насамперед, в освоєнні нового простору, набагато більшого, чимсь, у якому він проводить більшу частину часу.
2. Крім того, він повинен пристосуватися й до перепадів температури, яких не зустрічає будинку, до руху повітря.
3. Навчитися не мерзнути в одязі для вулиці.

Для рішення цих завдань у прогулянках важливі поступовість і послідовність. Прогулянки з немовлям, насамперед, пов'язані з адаптацією до нового просторового обсягу. Тому, перш ніж починати виходити з малям на вулицю, необхідно, щоб він звик до величезного для нього простору кімнати.

Приблизно до 1-1.5 місяцям будь-яке здорове маля здатне проводити голеньким удома близько 30 хвилин свого пильнування й у нього пропадає погляд «у себе». Дитина завжди активно оглядає кімнату, повертає голову за лампочками, удивляється в малюнок шпалер.

Все це свідчить про те, що він нормально адаптувався до температури й простору. Якщо дитина в кімнаті легко замерзає, оглядає оточення рідко, в основному дивиться на маму або спить - гуляти йому ще рано!

Перехід з пелюшки в простори кімнати, а потім з кімнати під відкрите небо вулиці повинен здійснюватися поступово й дуже обережно. У середньому це звикання відбувається протягом перших 30-40 днів життя. Тому починати прогулянки на вулиці треба не раніше цього строку.

У літню пору прогулянки можна почати раніше - з 20-го дня, але проводити їх на закритому балконі, прикриваючи коляску накидкою й обмежуючи огляд дитини.

У недосвідченої мами часто викликає питання й те, у який момент одягати дитини.

Якщо його годувати перед прогулянкою, маля в процесі ссання засипають, потім прокидається під час вдягання, пищить, і іноді так «розгулюється», що не хоче засипати далі. Насправді, те, що дитина прокинулася це навіть добре, нехай подивиться по сторонах і знайомить із новим миром. Зовсім не обов'язково виходити на вулицю саме зі сплячим малям!

Якщо ж мама не поспішає, організує перші прогулянки в той час дня, коли дитина завжди довго спить, то в процесі вдягання дитина, як правило, не прокидається. Якщо ж таке все-таки відбулося, то виявившись у теплих щільних одежинках, він засипає буквально через хвилину після прикладання до грудей і можна йти гуляти.

Тривалість першої прогулянки, незалежно від пори року, повинна становити 15-20 хвилин.

Подовжувати час прогулянки треба поступово, щодня додаючи 5-10 хвилин, щоб протягом тижня довести тривалість прогулянки до 1 години.

Після цього в літню пору тривалість прогулянки можна збільшувати довільно залежно від погоди й самопочуття мами й маляти.

У зимовий час тривалість прогулянки можна збільшити до 1,5 - 2,5 годин і на цьому зупинитися, а якщо мороз нижче 10 градусів, від прогулянок можна втриматися до потепління. Зимове морозне повітря сприяє тривалому сну дитини, тому можна використати час зимових прогулянок для великого денного сну й організовувати їх на балконі. Якщо в мами є час, то вона може гуляти разом з малям щодня по 1-2 години.

Якщо в мами немає балкона, то нерозумно організовувати тривалий сон на повітрі, тому що не у всяку погоду це можна собі дозволити. Краще виходити з дитиною на вулицю не більше ніж на 1 годину й прагнути, якомога раніше починати гуляти саме з бодрствующим, а не зі сплячою дитиною.

Звичка спати при русі повітря, з відкритими кватирками або на вулиці, насправді не гартує дитини. Навпаки, при сні на холоді знижується активність імунного відгуку, а при частому повторенні, знижується фагоцитоз, тому дитина може боліти частіше, а не рідше.

Жодне тварина в середній смузі не влаштовує своїх малят спати на протязі! З іншого боку, коли дитина звикає засипати таким чином, то він часто й уночі вимагає, щоб йому створювали такої ж умови. Я неодноразово зустрічала батьків, які, привчивши дитини засипати на вулиці, змушені на ніч відкривати вікна й подовгу заколисувати дитини в колясці, тому що по-іншому він просто не засипає!