Останнім часом проблема сенситивних і пов'язаних з ними критичних періодів розвитку неодноразово виявлялася в центрі уваги фахівців самого різного профілю [12,13,16, 18,21 і ін.].

       Дана проблема має міждисциплінарний характер і відкриває реальні перспективи як для інтеграції різних галузей знання про людину, так і для комплексного вивчення людини в рамках однієї науки

       У доступній нам літературі тлумачення понять "сенситивні періоди" і "критичні періоди" є дуже неоднозначним. Одні дослідники використають термін "критичні періоди" для позначення періодів, особливо сприятливих для розвитку тієї або іншої функції [13,21], інші той же термін традиційно вживають для характеристики "важких", перехідних періодів у житті людини, що характеризуються дисгармоничностью й наявністю, поряд з позитивними, негативних проявів [11,16,18,20]. Значно рідше використається термін "кризи", "вікові кризи" [11,19].

       У чому причина відсутності чітких розмежувальних ліній між цими поняттями й підміни одного терміна іншим - у відсутності сформованої термінології або в суперечливості самого явища? Так чи інакше це питання не є лише суперечкою про дефініції, а вимагає поглиблення в суть явища

       Факти, накопичені в цей час у різних областях знання про людину, дають можливість внести деяку ясність у розглянуту проблему. Розглянемо різні точки зору, викладені в доступній нам літературі

       В 1897 р. росіянин учений П.И. Броунов описав закономірність чергування періодів стійкості до зовнішніх впливів і періодів підвищення чутливості й назвав останні "критичними періодами" [5]. Розвиток подань про сенситивні періоди за рубежем пов'язане з іменами К. Лоренца й Ц. Стоккарда. Згідно з даними Ц. Стоккарда, в ембріональному розвитку тварин і людини є періоди бурхливого рости й підвищеної чутливості окремих органів і систем до зовнішніх впливів. Якщо за якимись причинами відбувалося блокування механізмів нормального розвитку, це вело до його вповільнення; якщо ж мало місце вплив, що ушкоджує, факторів середовища, спостерігався тератогенний ефект у розвитку тих або інших органів [6].

       Поняття про сенситивні періоди перетерпіло істотні зміни із часу своєї появи [29]. Подання про їх в етологии й психології спочатку було пов'язане з явищем импринтинга, запечатления, що служило пусковим механізмом певних форм поводження. При цьому вважалося, що, якщо яка-небудь функція не одержувала розвитку в сенситивний для неї період, - вона не розвивалася ніколи. Як правило, цей механізм научения діє на ранніх стадіях онтогенезу, а результат запечатления характеризується необоротністю [39].

       М.М. Кольцова, Д.Б. ельконин дотримуються думки, що надолужити упущене в сенситивний період у більше пізньому віці важко, але можливо. У лабораторії Б.Г. Ананьева встановлені повторювані сприятливі періоди для розвитку уваги, мислення, різних видів пам'яті й рухових функцій у дітей і дорослих людей. Вони чергуються з періодами погіршення в розвитку тієї або іншої функції, тобто мають хвилеподібний характер [21,30,37].

       Якщо розглядати сенситивні періоди в тому розумінні, що вкладав у це поняття К. Лоренц, що опирається на традиційний для західної психології теза про визначальну роль раннього дитячого досвіду, прийде погодитися із принциповою неможливістю серйозної корекції цього досвіду надалі. Дві інші, викладені вище, точки зору дозволяють більш оптимістично дивитися на керування процесом розвитку. Найчастіше факти, що свідчать на користь тієї або інший з них, входять у суперечність. Так, сенситивним періодом для розвитку невербальної пам'яті (зокрема, руховій пам'яті, що грає величезну роль у керуванні рухами) уважається ранній і дошкільний вік [8]. А.А. Гужаловский наводить дані И.А. Аршавского, M.B. Mecrow, A. Groth, що свідчать про те, що в ранньому дитячому віці депривация потреби в спонтанній руховій активності вкрай несприятливо позначається на розвитку дитини [12]. Чи треба із цього, що в шкільному віці, на якому доводиться найбільше число формуючих впливів, розвиток невербальної пам'яті, безпосередньо пов'язаної з ефективністю рухової діяльності, уповільнюється або припиняється?

       Очевидно, ні, тому що мова йде про різні рухові характеристики й різні умови дослідження. Для моторних функцій доведено, що їхній розвиток триває й у шкільному віці: установлені свої сенситивні періоди для різних видів рухів [12,13].

       У дослідженні А.А. Гужаловского виявилося, що ефект избирательно-направленного впливу на фізичні якості школярів перебуває в прямої залежності від того, у який з періодів здійснюється їхнє виховання: приріст показників виявився вище, коли адекватні відповідно спрямовані впливи на ті або інші якості в процесі фізичного виховання "сполучалися" з виділеними автором періодами "максимальних темпів прогресу". Менший приріст досягається в періоди субмаксимальних темпів прогресу й у періоди "помірковано високих темпів прогресу" і найменший - у періоди вповільненого розвитку. Повторне тестування, проведене через два роки після закінчення експериментальних занять, показало, що у випадку такого "сполучення" школярі не тільки досягають більше високих показників фізичної підготовленості, але й довго зберігають досягнуті переваги [12, с. 220-221].