Дитина має потребу в любові набагато більше, ніж у комфорті. Але не менш важливо для зростаючої людини розуміння дорослих. "Правильна" дитяча кімната здатна взаємодіяти з дитиною, розвиватися й мінятися разом з ним. Я пам'ятаю великим, критим килимом дерев'яна скриня, на якому вдень грали в дочці-матері, театр або лікарню мої ляльки, а вночі спала я сама. Скриня цей стояв у куті нашої єдиної кімнати у великий коммуналке.

Він був моєї "дитячій", самої дійсної, тому що в нього було головне: я сама встановлювала тут і підтримувала порядок. При будь-яких збираннях і перестановках мій кут був недоторканний. У світі дорослих, серед їх важкого й убогого післявоєнного побуту, це була моя суверенна територія, простір моєї волі... Основа будь-якої дитячої - повага до дитини, до його смаків і характеру, до його особистості, що формується. Сьогодні, коли в продажі так багато різноманітних, гарних і зручних дитячих меблів, важливо зберегти цю "суверенність", не даючи собі захопитися зробленим дизайном.


Волю дитинці

Психологам добре відомий "синдром Питера Піна", хлопчика, що не вмів і не хотів ставати дорослим. Деякі батьки, прагнучи втілити несправджені мрії минулого, намагаються "законсервувати" дитинство своїх дітей і створюють кімнату, що не здатна розвиватися й взрослеть разом з маленьким хазяїном. Дитячій кімнаті не потрібно бути занадто цікавою, такою ожилою книжковою ілюстрацією з писаними стінами й фантастичним висвітленням. Чим більше конкретного "чарівництва", тим менше розвивається власна уява дитини. Дитяча не повинна й жорстко регламентувати поводження дитини або придушувати його своєї стерильної "правильністю" і раціональністю. Маляті в його кімнаті потрібна хоча б деяка частка непередбачуваності, мінливості, гри. Правда, це звичайно входить у суперечність із вимогами чистоти й порядку. Але тут важливо знайти рівновагу між необхідністю й волею, між правилами й домовленостями. Виховуючи звичку до порядку, не можна нав'язувати дитині свої навички й своя система цінностей. Не треба обговорювати, чи потрібні якісь старі коліщата або стара лялька, моток дроту або незрозумілі шматочки. Нехай у всіх цих дитячих цінностей буде своє місце - гарні коробки, полки, ящики. Тоді й нудне збирання може перетворитися в задоволення.

Воля дитини (втім, як і дорослого) не може бути безмежної. Справжня волелюбність завжди сполучається з навичками поваги до навколишнім. "Устав" дитячої простий, але містить чіткі й добре зрозумілі вимоги. А от для їхнього виконання треба створювати передумови.


Мобільні меблі

Дитяча проектуються як відкрита, що саморозвивається система з безліччю варіантів. Як і всяка особиста кімната, вона повинна бути готова до рутинних життєвих справ - сну, вдяганню-роздяганню, перекусиванию й так далі. Не менш важливі в ній "змістовні" заняття - гра, читання й, звичайно, навчання. У всіх цих життєвих процесах беруть участь речі. Дитячі шафи й ліжка, столи й полки, підставки для книг, касет або комп'ютера треба зробити не просто зручними, але й здатними змінити свій звичний статус. Ящик для постільної білизни повинен уміти перетворюватися в пірогу індіанця й кабіну міжпланетного корабля, у літаючий будиночок елли або притулок хоббитов... Саме по цих міркуваннях меблі для дитячої краще не прикрашати сюжетними розписами або різьбленням (адже шафа з жирафами або ліжко на "курьих ніжках" сутужніше перетворити в криголам або батискаф). Не варто побоюватися, що меблі будуть недостатньо яркою й веселої. Дитина сам розцвітить її своєю уявою. До того ж сучасний стиль взагалі відрізняється стриманістю.

Рухливість - у прямому й переносному значенні - необхідна дитячих меблів і начиння. Деякі проектувальники спеціально пропонують всі дитячі меблі монтувати на коліщатах - це й забавно, і практично при численних перестановках. Здатність до трансформацій - одна з основних рис дизайну для дітей. Адже вони не тільки втягують у фантазії практично всю обстановку своєї кімнати, але й ростуть швидше, ніж ми встигаємо це усвідомити. Тому комплекти дитячих меблів повинні бути максимально розбірними, здатними розсовуватися й міняти призначення окремих частин (наприклад, ту саму полицю можна ставити горизонтально, як ящик, і вертикально, як відкритий шафка для змінного одягу). Краще, якщо речі будуть модульними, щоб їх можна було нарощувати, додаючи відсутні ємності й вільні поверхні. Батьки нерідко ремствують на те, що діти недостатньо дбайливо ставляться до обстановки й перетворюють гарну кімнату "невідомо в що". Не розбудовуватися отут треба, а радуватися цій мінливості й тому, що комп'ютерні ігри не стали єдиним заняттям вашого чаду! Насправді часта зміна інтересів - це нормальний спосіб нормальної дитини вивчати самого себе. І дитяча повинна вміти цьому підкорятися. Твердими в дитячій повинні бути тільки ергономічні вимоги: матрац плоский і не м'який, світло на робочому столі ліворуч, упор для ніг під час роботи за столом обов'язковий, опора для спини - теж, сидіння тверде, відстань між столом і стільцем регулюється "на виріст". Все інше - справа смаку. Якщо речі навколо якісні, з добре обробленими поверхнями й по^-розумному розташовані, то дитяча зуміє перенести всі катаклізми молодшого й середнього шкільного віку й дожити до моменту, коли їй буде призначено перетворитися в кімнату парубка.