Насамперед, у садку "не подобається" тим, хто вже мав досвід, що травмує, невдалого відвідування ясел. Тут спрацьовує умовний рефлекс повторення переживань. Отже, до дітей, які так і не змогли звикнути до ясел, у дитячому садку варто ставитися з особливою обережністю, турботою й увагою. Інакше колишній зрив повториться, так нерідко ще з більшим розмахом.

чиМоже дитина зазнавати труднощів адаптації в дитячому садку, якщо він не відвідував ясла? Так, може. Але все-таки відносно швидше звикає до дитячого садка, чим той, хто обтяжений попереднім сумним досвідом. По тому, як діти пристосовуються до садка, їх можна розділити на три основні групи.

Перша група - діти, які реагують на зміну обстановки нервовим зривом, до цього ще додаються й простудні захворювання. Це найбільш несприятливий варіант. Але поступово все може влагодитися, і це багато в чому залежить від обстановки будинку.

У другу групу попадають діти без нервових розладів - вони в дитячому садку "усього лише" починають часто боліти. Ще б, відбувається "обмін" усілякими інфекціями. Подібну "щеплення" можуть витримати далеко не всі діти - у багатьох починаються ОРЗ та інші неприємності.

Нарешті, майже половина дітей становить саму благополучну групу - вони відвідують садок без особливих втрат, більш-менш із бажанням. Звичайно період адаптації становить 3-4 тижні. Якщо час пройшов, а дитина не звикла до дитячого садка, то треба задуматися й придивитися, що його турбує, отчого він такий примхливий і дратівливий.

До садка всі діти, так чи інакше, звикли до певного устояного режиму дня (або - на жаль! - його відсутності), стилю відносин у родині й займають власну позицію в цих відносинах. Подібний консерватизм не відхилення від норми; скоріше, навпаки, свідчить про стійкість "я", його цілісності. І щоб не було неприємності в садку: молоді батьки повинні заздалегідь ознайомитися з його режимом.

Для дорослих ми, безумовно, визнаємо різницю темпераментів, розходження характерів, але з такою ж безумовністю воюємо з дітьми, коли вони поводяться "по-своєму". Але ж очевидно: холерикам і флегматикам складніше адаптуватися до дитячого садка, чим більше врівноваженим, у міру рухливим і в міру повільним сангвінікам. Холерики, особливо хлопчики, нелегко переносять недолік активності й руху в дитячому садку, де ідеалом часом виявляється казармений порядок і де над міру принципові вихователі роблять незліченні зауваження. Але, сутужніше всього доводиться повільним дітям: їх без кінця підганяють, кваплять, лають, раз вони не встигають за загальним темпом їжі, сну й вдягання.

Якщо подібна компанія по викорінюванню непосидючості або повільності підтримується й будинку, те небезпека невротичного стресу виявляється реальною. Може бути й так, що приструнчений у дитячому садку дитина "розходиться", перезбуджується будинку. У цьому випадку навіть терплячі батьки можуть вийти із себе й обрушити на нього свій гнів. Але ж він ні в чому не винуватий! Скоріше вже вони "генетично" винуваті самі, що в нього такий темперамент... Тому краще, що можна зробити,- потерпіти самим і дати можливість дитині виплеснути в рухливих, гучних, експресивних іграх своя нервово-психічна напруга, що нагромадилася. А дітям із флегматичним темпераментом треба дати можливість побить наодинці із собою, щоб повністю отямитися.

Легше адаптуються діти товариських, контактних батьків, які в дитинстві самі не випробовували проблем з дитячим садком. Підтверджується й зворотна картина: якщо обоє батька не відрізняються товариськістю, дитина не дуже тягнеться до однолітків і воліє грати один. Тоді, якщо є можливість, найкраще почекати з дитячим садком загального типу до 4-х років або віддати його в ігрову групу - такі зараз виникають у багатьох містах, де дітей небагато. І не намагатися вибирати групу, де, "у порядку прискорення", учать маляти іноземній мові й музиці на шкоду іграм, спілкуванню, емоційному розвитку.

Пристосування до дитячого садка може ускладнитися через таких (на думку дорослих!) дріб'язків, як відсутність улюбленої іграшки, з якого звик грати й засипати дитина, подушки, визнаної шкідливої в деяких дитячих садках, відсутність "свого" місця за столом і т.д. Коштує за кілька днів до надходження в садок познайомити з ним дитини: показати ігрову кімнату, спальню, іграшки, продемонструвати, як зручно мити руки, сидіти за дитячим столиком, лазать по шведській стінці й т.д. Це "перше побачення" неодмінно повинне бути пофарбоване теплою, співчутливою увагою до новачка, упевненістю в його позитивних якостях, уміннях і знаннях і в тім, що він з усіма новими турботами неодмінно впорається й буде почувати себе в садку як будинку.

"Болючими крапками" для дитини, що поступили в дитсадок, часто є сон і їжа. Дійсно, у будь-якій групі виявляються, принаймні, трохи дітей, які вже не сплять удень. Або не було заведено такого порядку будинку, або ж навпроти, у родині примушували спати, не дивлячись на небажання або неможливість заснути. І тепер вони користуються будь-яким випадком, щоб не спати в групі.