Досить часто в цьому віці маля бачить страшні сни, деякі діти кричать уночі й прокидаються від жаху, продовжуючи плакати й тривожачи таким поводженням батьків. Але мамам і татам не варто занадто переживати й хвилюватися із цього приводу, оскільки між трьома й п'ятьма роками нічні (і денні) страхи - це норма. Усього лише етап, досить важливий і неминучий у розвитку дитини. В одних ці страхи виражені більше, в інших менш сильно, але є вони в усіх. Якщо до дитячих страхів ставитися правильно, не знецінювати їх і в той же час не турбуватися зайво, з віком переживання зникнуть без сліду.


Чого ж боїться маленька людина?

От три найпоширеніші страхи в цьому віці, з яких випливають безліч інших дитячих побоювань і тривог: страх самітності, темряви й замкнутого простору.

Маля боїться бути покинутим щораз, коли мама йде від нього, тому що не впевнено, що вона повернеться. Саме тому так важливо віддавати дитини в дитячий садок або залишати з нянькою відразу не на цілий день, а на короткі проміжки часу. Тоді дитина зможе переконатися, що кохана людина неодмінно вертається.

Зовсім неприпустимо в цьому віці карати кроху, користуючись його страхами, наприклад, замикати одного в темній кімнаті, іти, коли він просить залишитися. Подібні заходи впливу тільки збільшать переживання й можуть негативно відбитися на нервовій системі. У результаті, замість того щоб переконувати дитини, що темрява зовсім не страшна, ви обов'язково вселите йому жах перед нею, так ще й пов'язаний з покаранням. Отут потрібно діяти по-іншому.

Якщо маля боїться залишатися один у своїй кімнаті, не варто лаяти його, соромити й говорити, що він боягуз. Спробуйте розібратися, що конкретно його лякає, і спробуйте хоч скільки-небудь розвіяти ці страхи. Розповідайте йому перед сном яку-небудь казку (увечері підходять тільки нестрашні історії) або проспівайте колискову. Маленька людина не може спати в темряві, прокидаючись, кричить, боїться? Залишіть йому на ніч неяскравий каганець і не закривайте двері в дитячу. Нехай він знає, що ви поблизу й завжди почуєте його.

Страшні монстри можуть приснитися дитині не тільки тому, що він бачив їх по телевізорі. Реакція у вигляді нічного кошмару, цілком імовірно, піде після недозволеного денного конфлікту з домашніми. Так підсвідомий страх самітності втілиться в образ Довбні-Яги, а через кинутий мамою в запалі сварки слів: "Якщо ти будеш так поводитися, я піду від тебе!" або через тата, що мріє про сина - майбутньому сьогоденні чоловікові, а не розмазні, крохе може приснитися жахливий кошмар.


"Страшно цікаво!"

Багатьох батьків насторожує інтерес дітей до страшних казок і фільмів. Кроха слухає й дивиться їх, незважаючи на випробовуваний жах. Як пояснити таку чудність?

Всі не так вуж складно. Через казки дитина осягає всю суперечливість реального миру, де, крім доброї, люблячої мами, існує зла й підступна Довбня-Яга. А на противагу із сильним і ласкавим татом з'являється злий і старезний Кощій Безсмертний. Звичайно, ці герої діють у казках, але для маленької людини вони цілком реальні.

У цьому віці дитина ще не здатна випробовувати стійких агресивних почуттів до батьків. Разом з тим, відношення мамів і тат до свого чаду іноді буває не дуже дружелюбним і справедливим. Щоб якось упоратися із ситуацією, діти наділяють казкових героїв всіма негативними рисами, зберігаючи так образ бездоганних дорослих. Та й взагалі знайомство зі страшними героями не менш корисно, чим з добрими персонажами. Воно створює реальну картину миру, служить своєрідним щепленням дитині від почуття беззахисності й зайвої довірливості. А щасливі кінці казок, де добро завжди перемагає зло, показують, що труднощі перебороти все-таки можна.

До речі, казка - це свого роду сеанс психотерапії. Кроха разом з героями перемагає зло одночасно зі своїми страхами. Рольові ігри, коли діти й батьки зображують різних казкових персонажів, - теж удалий засіб рятування від страхаючих переживань. У страхи можна не тільки грати, їх можна ліпити, малювати, складати про них різні історії.

Детишек у віці від трьох років починають турбувати й викликані страхи, джерелом яких є самі дорослі. Близькі люди мимоволі заражають ними маляти, зайво емоційно вказуючи на навколишні небезпеки: "Не бери, обпалишся!", "Не гладь, вкусить!" і т.д. і т.п. Маленька дитина поки не дуже-те розбирається, у чому ж справа, що властиво може трапитися, але тривога вже поселяється в його душі.

Так що приховувати, багатьох мамів переслідує постійна, підвищена й властиво нічим не обґрунтована тривога за своє чадо. Це нервозний стан неминуче передається й маляті. А в три роки дитині вже стає очевидно: якщо мама турбується за нього, виходить, це неспроста.

У таких випадках треба починати із себе. Розберіться, у чому справа, "розкладете" по поличках і постарайтеся самостійно впоратися із власною тривогою. Якщо зробити це важко, звернетеся по допомогу до професійного психолога. Тоді ви побачите: як тільки вам полегшає, і маля стане спокійніше.

Період дитячих страхів - один з найважливіших у розвитку дитини. Страх - наш оберіг. Навчити маляти правильно ставитися до страху й страшному, справлятися з ними або глузувати з них - завдання батьків.

Автор: Суслова Олена

Стаття отримана: www.Mamochka.kz