Алергійний діатез зустрічається досить часто й характеризується схильністю організму до алергійних, запальних захворювань. Проявляється звичайно в дітей у віці 3-6 мес., тримається протягом 1-2 років і в більшості дітей надалі зникає.
Важливу роль у розвитку цього захворювання грають спадкоємна схильність, а також вплив несприятливих факторів зовнішнього середовища. Сімейний «алергійний анамнез» виявляється в 2/3 - 3/4 дітей з алергійним діатезом.


Провокуючими факторами можуть бути:

- токсикози першої й другої половини вагітності;
- інфекційні захворювання;
- уживання ліків під час вагітності;
- порушення режиму харчування як вагітної, так і під час годівлі грудьми.

Дитина ще у внутрішньоутробному періоді може сенсибилизироваться до алергенів, що циркулюють в організмі матері. У внеутробном періоді алергени передаються із грудним молоком і їжею, через кишкову стінку, що володіє підвищеною проникністю (особливо в дітей грудного віку). Сенсибилизирующим агентом може бути їжа, не піддана тепловій обробці, а також такі продукти, як риба, горіхи, деякі фрукти й овочі.
Аллергизация може бути викликана й звичайними продуктами, якщо дитина одержує їх у надлишковій кількості (перегодовування), особливо при одноманітному наборі живильних засобів.
Легко стають алергенами продукти, уживані нечасто, у той або інший сезон (ягоди, овочі, горіхи й ін.), а також продукти, не покладені за віком (ікра, креветки й ін.).
Має значення безладне харчування, зловживання насолодами, гострими, солоними блюдами, введення в раціон дитини багатьох нових продуктів за короткий проміжок часу.
Дитина з алергійним діатезом легко здобуває підвищену чутливість не тільки до харчових речовин, але й до таких зовнішніх алергенів, як вовна, домашній пил і ін.
Алергени можуть надходити в організм дитини через шкірні покриви й слизуваті оболонки (конъюнктива й ін.), а також під час численних ін'єкцій, вакцинацій.

У дітей першого років життя (особливо в грудних) основним джерелом алергенів є їжа (співвідношення підвищеної чутливості до їжі й до вдихуваних антигенів становить 20:1); протягом цього року життя наростає число антигенів, одержуваних при вдиханні (співвідношення як 2:1). ДО 4-5 рокам антигени надходять однаково часто як через їжу, так і повітряним шляхом.
Розвиток алергійної реакції супроводжується підвищенням змісту в крові ряду біологічно активних речовин: гистамина, серотонина, лейкотриенов і ін. У патогенезі певну роль грають і аутоаллергические процеси (швидше за все виникаючі вдруге в процесі захворювання).

Симптоматика алергійного діатезу складається із симптомів поразки слизуватих оболонок (ринофарингити, ларингіт, блефарити, конъюнктивити, кератити, вульвовагинити, нестійкий стілець, «географічна мова» і ін.); лімфатичної системи (збільшення лімфатичних вузлів, аденоїди, гіпертрофія мигдалин); шкіри (себорея, молочний струп, екзема, нейродерміт і ін.).
У таких дітей можуть спостерігатися бронхіальна астма, поллинози (сінна лихоманка) і ін. В аналізах крові - підвищення рівня еозинофилов, може бути помірна анемія. У сечі - достаток клітинних елементів в осаді й підвищення змісту лейкоцитів. У калі - велика кількість епітелію й еозинофилов.
У дітей грудного віку зустрічається гнейс: грязно-сірі або коричневі себорейні лусочки у вигляді чепчика або панцира на волосистій частині голови, переважно на верхівці й тімені. Плин гнейсу звичайно сприятливе, але в частини дітей він трансформується в себорейну екзему (набряклість, червоність, мокнутие, посилене кор-кообразование), що нерідко поширюється на вушні раковини, чоло, щоки.
Частим симптомом алергійного діатезу, особливо в дітей 1-го року життя, є молочний струп (або кірка): на шкірі щік, часто поблизу вушних раковин утвориться різко відмежована від здорової шкіри червоність, набряклість нерідко з ознаками шелушения. У частини дітей молочний струп супроводжується сверблячкою, часто переходить в екзему.
Завзята форма попрілості - один з важливих симптомів алергійного діатезу. Попрілість може бути сухий, в інших випадках спостерігається мацерація. Найважчою формою алергійного діатезу варто вважати дитячу екзему, що у дітей більше старшого віку може трансформуватися в нейродерміт.


Лікування

- Дієта (хоча варто визнати, що стандартної дієти не існує). Дієта матері повинна бути бідна вуглеводами, жирами, повареною сіллю й можливими алергенами. Основою дієти є раціональне харчування. Грудну годівлю не припиняють (хоча й не виключена наявність у ньому алергенів). Дітям більше старшого віку рекомендують виключити киселі, муси, свинину, бульйон з яловичини, рибу, яйця в будь-якому виді, бобові продукти, горіхи, спеції, приправи; помірковано обмежити жири й білки, рідина. З каш перевага віддається гречаної; увечері рекомендуються овочі, салати, запіканки;
- Лікарські засоби, що сприяють зменшенню сверблячки й проникності судинної стінки;
- Седативні препарати;
- Вітамінотерапія;
- Місцеве лікування. Усунення вогнищ вторинної інфекції також поліпшує загальний стан хворого.
Всі лікарські препарати повинні застосовуватися по призначенню й під контролем лікаря!


Профілактика.

- Раціональне харчування вагітної й матері, що годує (особливо якщо в них є «алергійна схильність»): уживання помірних кількостей різноманітної, добре кулинарно обробленої їжі; виключення з харчування можливих алергенів; обмеження вживання молока (до 1- 2 склянок у добу), цукру, шоколаду, меду, цукерок, горіхів, ковбас, сосисок, рибних консервів;
- Харчування дитини повинне відповідати віку. Під час захворювання й у період видужання рекомендується давати дитині добре оброблену їжу в помірних кількостях, уникати введення в раціон нових харчових продуктів;
- Дотримання правил вакцинації, що бажано проводити під контролем лікаря й тільки в період ремісії;
- Украй важливий гігієнічний догляд за дитиною грудного віку. Необхідно уникати застосування парфумів, шампунів, туалетної води й т.п.

Прогноз при дотриманні всіх мір профілактики й лікування сприятливий.

Стаття отримана: www.Mamochka.kz