Чого насправді боїться ваша дитина? Які страхи нормальні для його віку, а які - симптоми нервового розладу? І як батьки можуть отут допомогти?

На жаль, багато хто з нас взагалі впевнені, що неврози й депресії - доля перевантажених дорослих. Тим часом фахівці знають, що діти страждають неврозами набагато частіше, ніж дорослі. А неврози дорослих практично завжди мають корінь у дитячому віці.

Чого бояться діти? Страхам здорових хлопців різного віку завжди передує реальний привід: певні життєві ситуації, фільми, страшні історії, розказані приятелями. У дітей до року спостерігається занепокоєння при голосних звуках або при наближенні великого предмета. Однорічні діти особливо чутливі до хвилювання матері: мама посміхається - дитина спокійна, мама налякана - страх опановує й малям.

В 2-3 року в дитини з'являється страх болю, лікарів, а також острах казкових образів, що персоніфікують зло.

Діти в 6-7 років починають усвідомлювати можливість власної смерті й втрати близьких. У школярів з'являються страхи, пов'язані з нової в них соціальною роллю: страх осудження, острах не виправдати надії батьків, учителів і товаришів.

Всі перераховані страхи відносно прості, зрозумілі й, у тім або іншому ступені, властиві всім дітям. І проте навіть усім знайомі дитячі переживання жадають від батьків уважного й тактовного відношення. Наприклад, якщо ваша дитина боїться засипати в темряві або залишатися один у кімнаті, у жодному разі не можна піддавати його "загартовуванню" і замикати одного в темряві, щоб "звикав". У цьому випадку дитина не тільки не позбудеться від свого страху, але придбає ще й новий - страх батьківського гніву або глузування. А це вже невроз.

Взагалі, чого б не боялася ваша дитина, яким би дрібницею не здавався вам його страх, потрібно показати йому що ви його розумієте, що в його страху немає нічого ненормального, що й ви, і всі люди в його віці боялися темряви, або самітності, або нерозуміння товаришів.

Багато батьків ставляться до дитячих страхів як до капризів і навіть карають за них. Це неправильно й дуже небезпечно. Адже страх - одна з основних емоцій, властивих людям. У ньому немає нічого протиприродного. Якби люди зовсім нічого не боялися, то людство давно б вимерло. Страх попереджає про можливу небезпеку, дозволяє зосередити увагу на її джерелі, спонукує шукати нові, менш небезпечні шляхи досягнення мети. У цьому проявляється еволюційне значення страху. Можна розглядати страх і як етап становлення самосвідомості людства. Згадаєте: первісна людина випробовував марновірний жах перед наступаючою темрявою, грозою, вогнем. І дитина у своєму психічному розвитку як би проходить всі ці етапи розвитку людства.

Якщо дитина не зустрічає на цьому шляху розуміння батьків, то просто замикається в собі, намагаючись знайти вхід зі своїх переживань самостійно. А не знайшовши такого виходу, зацикливается на своєму страху й здобуває фобію.

Фобія - це страх, що став нав'язливим Дитина робиться невпевненим у собі, мовчазним або, навпаки, запальним і агресивним. З одного боку, він розуміє безпідставність свого страху, а з інший ніяк не може від нього позбутися. Фобії можуть бути різними. Найпоширеніші - клаустрофобія (острах закритих приміщень), социофобии (страхи пов'язані зі спілкуванням), нозофобії (страхи різних захворювань). Фобія - це вже симптом неврозу.

Розвиток невротичних страхів у дітей може бути обумовлене генетично. Тому батьки із тривожно-недовірливими рисами характеру повинні бути особливо уважні до своїх дітей.

Не менш важлива й гарна, дружна обстановка в родині. Для щиросердечного здоров'я дитини має значення не тільки те, як батьки звертаються з ним, але і їхні відносини друг до друга. Для того щоб у дитини закріпився страх, зовсім не обов'язкові скандали, досить того, що мати постійно нервувала.

Невротичні страхи стійкі й, як правило, супроводжуються розладами вегетативного порядку (серцебиттям, жаром, ознобом, безсонням, втратою апетиту). Дуже важливо при перших же проявах невротичного страху звернутися до лікаря. Через два-три місяця лікування неврози звичайно проходять

Якщо при неврозі дитина розуміє необґрунтованість своїх страхів і хоче від них позбутися, то при так званих "маревних" страхах діти переконані, що їм їсти чого боятися. Дитина стає підозрілим, постійно відзначає вороже відношення до себе з боку навколишніх, намагається від них захиститися. Такого роду страхи особливо небезпечні й вимагають негайного звертання до психоневролога.

На жаль, не всі батьки розуміють, як тендітна психіка їхньої дитини. Невдале глузування або грубий окрик можуть серйозно ранити його й привести до неврозу, що деформує його характер.

До нас прийшов новий термін - "якість життя". Що це? Матеріальне благополуччя, як думають багато хто? Ні, це насамперед психологічний комфорт особистості. Проблема, однак, у тім, що психологічний комфорт не з'являється раптом, по нашому бажанню. Його потрібно довго й ретельно формувати, стежачи за психічним станом дитини із самого народження. І відповідальність за це процес цілком лежить на батьках

Стаття отримана: www.Mamochka.kz