ЗАДОВОЛЕННЯ ЯК РЕФЛЕКС

Найпоширеніша серед звичок "вредина" - ссання пальця. З нею зіштовхуються ледве не в кожній родині. Але, строго говорячи, назвати її звичкою важко. Скоріше, це перший у житті дитини навичка, перший рефлекс, що дала йому сама природа і який, як не дивно, повинен бути вдоволений. Вся справа в способі. Радість від ссання дитинки одержують із самого народження, коли їх прикладають до маминих грудей, дають соску-пляшку або навіть пустишку. Оскільки ця процедура асоціюється в крохи з комфортом і безпекою, маля за допомогою ссання й голод угамовує, і заспокоюється. На руках у мами він взагалі навряд чи випробовує інші емоції.

Якщо в ранньому віці маленький своя потреба в ссанні не задовольнив, згодом вона неодмінно "випливе" як звичка. Горезвісне ссання пальця - саме те саме і є, коли при будь-якому дискомфорті, при найменшому почутті тривоги навіть у школі дитина тягне палець у рот, гризе ручку або олівець. А пізніше це буде, знаєте що? Сигарета! Існує думка, що тяга до табачку виникає в тому числі й від нереалізованості смоктального рефлексу й звичці "засмоктувати" нервозність і сторожкість. Часті "перекури" під час стресових ситуацій цілком наочно підтверджують вірність даного припущення.

Так що, поки карапуз не виріс, дозволяйте емy ссати мамині груди або соску-пустишку без строгих обмежень. Однак і тут необхідно бути розумними. Якщо при найменшому писку й дискомфорті годувати кроху молоком, це виллється, щонайменше, у переїдання, звичку заїдати будь-яке занепокоєння. Мамі непогано було б навчитися відрізняти "голодний" дитячий плач від інших: "самотніх", "температурних", "мокрих" і інших... До речі, "гастрономічна" тяга до ковдри, простирадлам, звичка жувати волосся, краї кофточки й кусати губи - все це того ж поля ягідки. Спроба послабити напругу, що нагромадилася, або занепокоєння може реалізуватися й в інших так званих "шкідливих" звичках: обкусивание нігтів, дергание за вушко, носик, брови, реснички. У кожному разі це - симптоми, що свідчать лише про одному: маля нервує. Це не недолік виховання, це сигнал, на який батьки повинні адекватно відреагувати. Іншими словами, як при рішенні будь-якої проблеми, потрібно спочатку зрозуміти її причину, а після вибрати оптимальне рішення.


БЕЗЛАДДЯ В ДИТЯЧОМУ СВІТІ

Дитина - це людин, тільки маленький, і, поки він не пішов у школу, його мир теж досить малий. Родина, друзі, група в дитячому садку - от, мабуть, і все оточення. Події усередині цього миру й стають приводом для радостей або занепокоєнь дошколенка. Виходить, щоб зрозуміти, чому карапуз нервує, треба з'ясувати, які враження він може одержувати зі своєї малишковой всесвіту. Почніть із себе, з родини. Саме "проблема батьків і дітей", а також споглядання домашніх безладь найчастіше розбудовує кроху. Тому, щоб відучити дитини ссати палець і обкушувати нігті для початку відновите спокій у родині. Що, несподіване рішення? Однак - єдино правильне. Якщо в рідних і близьких усе в порядку, займіться детсадовским напрямком. Запитаєте вихователя, немає чи у вашого золотка проблем з детишками або із самою вихователькою. До речі відносини дитини із прихожою нянькою теж можуть вилитися в нервування. Тут рецепт один - перемінити садок або "домомучительницу". "Блакитний екран" теж зовсім не заспокоює нервову систему маляти. Не важливо, що там "дають": новини або мультик, дитячу передачу або дорослий фільм - все це однаково термосить незміцнілу дитячу психіку. Нагадаємо, що перегляд телевізора повинен віднімати в карапуза не більше 15 хвилин у день. Турбувати маленького може також неуважність до нього батьків або занадто сильна опіка. Недолік пещення компенсувати досить легко. Постарайтеся частіше обіймати свій скарб, цілуйте його, гладьте: по спинці, плічкам, ручкам, по голові. Багатьом татам і мамам важко часом навіть сказати крохе: "Мишенька (Машенька) я так тебе люблю, я так радий(а), що ти моя дитина!" Дорослі, не бійтеся розпестити дитину й не соромтеся: це досить просто, тільки постарайтеся. Спробуйте зробити це один, два, три рази спеціально. Повірте, дуже незабаром пещення й ніжність стануть для вас абсолютно природним вираженням ваших почуттів. Частіше розмовляйте з дитиною, грайте в його ігри. У той же час занадто опікувати карапуза теж не коштує. Як і перевантажувати його день розумовими заняттями (мови, музика, математика, спортивні секції, і т.д.), до яких маля просто не доросло. Вони викликають занадто сильну нервову напругу, послабити яке дитина може лише вищезгаданим "нетрадиційним" способом.


ПАЛЕЦЬ У РОТ НЕ КЛАДИ

Якщо із причиною покінчено, можете сміло зайнятися наслідком, тобто самою звичкою. Тільки не треба за порадою бабусь мазати пальчик карапуза перцем або гірчицею, а вуж тим більше бити дитини по руках. Цим ви, мабуть, відучите кроху ссати палець або гризти нігті. Але адже це симптом зникне, а сама проблема залишиться й неодмінно виллється в якусь іншу "вредину". Саме тому так важливо почати з рятування дитини від дратівних моментів. Побачивши, що кроха гризе нігті або смикає себе за вушко - загалом, робить те, від чого ви хотіли б його відучити, мовчачи, спокійно, без ривків, обсмикувань і різких рухів відведіть його пальчик від рота, особи, заберіть ганчірочку, що він ссе. Якщо маля знову повторює жест, повторите й ви свій, усе з тим же непорушним спокоєм. Дитина проявляє наполегливість - перемкнете його увагу на іншу дію: відволічіть його пещенням, щекотанием, грою, навіть банальним "в^-про^-він яка пташка полетіла!" і знову відведіть ручку. Тільки не піддобрюйте чадо подарунками, цукерками, потаканням його бажанням. І не реагуйте на дитячу звичку агресивно, з лементами й рукоприкладством. Так "вредина" у нього тільки закріпиться. Більше того, подібні вчинки дають маленькому чоловічкові можливість маніпулювати вами. У дошкільні роки карапуз вивчає мир і в тому числі - реакцію дорослих на свої дії, визначаючи, добре він надходить чи ні. Істерику й негативну реакцію, якщо дитина робить це навмисно, не треба зауважувати. Не говорите йому: "А ну припини репетувати, негайно встань і заткнися!" Прямо протилежний варіант начебто "не плач, дитинка, на пряничек" теж не підходить. Кроха адже відразу фіксує: щоб мені зробили приємно, треба зробити їм неприємно, наприклад, почати гризти нігті. Пізніше це може вилитися в повну неслухняність, незрозумілу жорстокість, небезпечне хуліганство, злодійство й т.д.