Психологи виділяють кілька передумов для можливого розвитку занепокоєнь (страхів) у дітей:

• Все більше укрупнення й розвиток міст — урбанізація. Як би далеким не здавалося це явище від обговорюваного предмета, зв'язок є, і вона дуже тісна. В умовах великого міста багато дітей почувають себе самотніми, їм важко знаходити постійних друзів, складно самостійно організовувати своє дозвілля. До того ж, вони часто страждають від зайвої опіки дорослих.

• Можливо, це здасться дивним, але розвитку страхів сприяє наявність окремих упорядкованих квартир. Установлено, що в дітей, що проживають у таких квартирах, страхи зустрічаються набагато частіше, ніж у їхніх однолітків з коммуналок. Особливо це стосується дівчинок. У комунальній квартирі в дитини більше можливостей спілкуватися з дорослими й з однолітками, більше можливостей для спільних ігор і менше — для самітності й розвитку страхів. Зрозуміло, цей висновок не говорить про те, щоб повернутися всім у комунальні квартири, досить просто створити дитині умови для достатнього спілкування з навколишніми.

• Занепокоєння також розвивається в дітей, які недостатньо рухаються, не беруть участь у колективних іграх, оскільки гра для дитини була й залишається кращим засобом рятування від всіх страхів.

• Причина багатьох дитячих страхів — у матері, вірніше, у її неправильному поводженні в родині. Так, діти більше страждають від різних страхів, якщо вважають головної в родині мати, а не батька. Нервово-психологічні перевантаження працюючої й домінуючої в родині матері викликають у дітей відповідні реакції занепокоєння. Не дуже добре відбивається на емоційному стані дитини й прагнення матері якомога швидше вийти на роботу, де зосереджені її основні життєві інтереси. При цьому вона не завжди враховує запити дитини і його потреба в більше тісному контакті з нею.

• Щоб дитина почала чогось боятися, батькам досить почати сваритися. Установлено, що на батьківські конфлікти діти найчастіше реагують появою страхів. Так, дитята-дошкільники з конфліктних родин більш часто, ніж їхні однолітки бояться тварин, стихії, захворювань, смерті, їм частіше сняться кошмари.

• Поява страхів залежить і від складу родини. Наприклад, найбільш піддані страхам єдині діти, які стають у родині епіцентром батьківських турбот і тривоги. У той же час чим більше в родині дітей, тим менше в них страхів. Відіграє роль і вік батьків. Як правило, у молодих, емоційно безпосередніх і життєрадісних батьків діти менш схильні до прояву занепокоєння й тривоги, а в “літніх” батьків (особливо після 35 років) діти більше неспокійні й тривожні.

• Причиною виникнення страхів у дитини може бути емоційний стрес, пережитий мамою ще під час вагітності, конфліктна обстановка в родині в цей період її життя.

Психологів часто запитують, чи можуть ті або інші конкретні страхи передаватися в спадщину? У цьому випадку варто сказати, що в спадщину можуть передаватися типологічні особливості вищої нервової діяльності, загальний тип реагування на навколишній світ.

Отже, чого ж можуть боятися наші діти? Це залежить від віку. До 7 років у дітей переважають так звані природні страхи, засновані на інстинкті самозбереження. В 7–10 років наступає як би рівновага між природними й соціальними страхами (самітності, покарання, запізнення). Якщо описати це більш докладно, то можна виділити конкретні страхи, властиві кожному періоду життя.


Перший рік життя:

- Страх нового навколишнього середовища
- Страх віддалення від матері
- Острах сторонніх людей


Від 1 до 3 років:

- Острах темряви (основний страх у цьому віці)
- Страх залишатися одному
- Нічні страхи


Від 3 до 5 років:

- Страх самітності, тобто страх “бути ніким”
- Страх темряви
- Острах замкнутого простору
- Острах казкових персонажів (як правило, у цьому віці вони асоціюються з реальними людьми)


Від 5 до 7 років:

- Страхи, зв'язані зі стихіями: пожежею, глибиною й т.п.
- Острах батьківського покарання
- Страх перед тваринами
- Острах страшних снів
- Острах втратити батьків
- Страх смерті
- Острах спізнитися
- Страх перед зараженням якоюсь хворобою


Від 7 до 11 років

- Острах школи (“Шкільна фобія”)
- Страх “бути не тим”
- Острах зробити помилку
- Острах поганої оцінки


Від 10 до 16 років

- Страх перед зміною своєї зовнішності
- Страх “бути не собою”
- Нав'язливі страхи, побоювання, сумніву міжособистісного походження.


От кілька рад, які допоможуть знизити ризик розвитку страхів або тривожності у вашої дитини:

• Період вагітності — не кращий час для рішення питання про доцільність народження дитини, для здачі іспитів, захисту дипломних робіт, дисертацій і інших стресових ситуацій. Це також не кращий час для з'ясування відносин.

• Помнете, що в першу чергу ви — не керівник, не ділова жінка, а мама. Будьте строгої, рішучій і принципової на роботі, а будинку - ніжної, люблячої, безпосередньої, турботливої й уважної.