А про іграшки я й не говорю: чомусь багато батьків уважають, що в дитячій їх повинне бути не просто багато, а дуже багато. Самих різних, більших і яскравих. Сперечатися не буду, іграшки в дитини повинні бути, тільки не забувайте, що коли їх занадто багато, вони перестають нести свою корисну функцію. Особливо просунуті батьки прагнуть до того, щоб у дитячій минулого й інші корисні для розвитку дитини речі: спортивна стінка, дошка, іноді, навіть, разом з партою й т.д. У зв'язку із цим, хочу запропонувати вашій увазі ще кілька цікавих і функціональних ідей, що забезпечують у дитячій розвиваюче предметне середовище, що дозволяють дитині більш активно пізнавати навколишній світ.

Хто сказав, що дзеркало в дитячій - річ не потрібна? Упевнена, що, проходячи повз будь-які дзеркальні поверхні у квартирі, ви обов'язково кидаєте оком на своє відбиття. Будь-якій людині це важливо, а дітям, особливо дошкільного віку - подвійно. Так що надайте своїй дитині таку можливість. Не важливо хто у вас - дівчинка або хлопчик - нехай у дитячій кімнаті буде дзеркало, а ще краще - трюмо, щоб дитина могла бачити своє відбиття в різних ракурсах. Це свого роду, адаптація зовнішнього вигляду до самого себе, що надзвичайно важливо для формування правильного подання про себе, для самооцінки дитини. Я не говорю вже про такі очевидні речі, як, наприклад, щеплення навичок охайності. Не лайте маля, якщо він подовгу вертиться перед дзеркалом - це тільки корисно: він «знайомить» із собою, пізнає себе з боку, виносить свої судження. А на поличку біля дзеркала буде зовсім не зайвим покласти, як мінімум, гребінець, а ще краще - набір дитячої косметики. І знову ж не важливо, хто у вас - хлопчик або дівчинка, для хлопчиків подібні набори теж існують, адже будь-який дійсний чоловік повинен уміти стежити за собою.

А ще в дитячій кімнаті було б нелишне виділити місце для... лабораторії Так, так, це - серйозно! Будь-яка дитина - дослідник. А тепер згадаєте свою реакцію, коли ваш син з гордістю приносить показати вам розібрану до останнього колеса супер - навернену машину, що ви тільки вчора, не жалуючи грошей купили йому. Або дочка із захопленням робить стрижку йоржиком своїй красуні-ляльці Барби. Дорогих іграшок, звичайно, шкода. Але, це, як говориться, наші проблеми, а от юного дослідника лаяти не коштує. Адже для нього всі предмети (а іграшки - тим більше) далеко не тільки персонажі чинних ігор: це було б занадто нудно. Це ще й найбагатший матеріал для дослідження, для пізнавання життя, якщо хочете. Як і із чого зроблена машинка; чому годинки увесь час цокають; а для чого потрібний от цей винтик і чому він назад на місце не стає? Радуйтеся, якщо дитина задає вам ці питання, значить він нормально розвивається. Спробуйте направити пізнавальну активність вашого маляти в конструктивне русло: не пошкодуйте місця для елементарної дитячої лабораторії. Тим більше, що для цього й нужно-то всього пари ящиків або полиць. Нехай там лежать усілякі необхідні для задоволення дитячої допитливості предмети: магніти, що вже не працюють телефони, збільшувальні стекла, біноклі, калькулятор, - так мало що ще, чого татові або мамі не шкода. І обов'язково, приблизно раз у два тижні поповнюйте лабораторію новими предметами (не забуваючи забирати вже отслужившие, до яких дитина втратила інтерес), пояснюючи, як вони використаються, для чого можуть придатися.

Ще одна корисна й цікава річ - «мішечок добрих справ». Ця ідея належить одному чудовому педагогові - психологові. Це, дійсно, повинен бути дійсний мішечок (ви можете зшити його разом з дитиною й прикрасити вишивкою або аплікацією) або яскрава, знову ж, зроблена власними руками коробочка. Уже 2- 3 літнє маля цілком здатне зрозуміти, що є погані й гарні вчинки. І, напевно, ви не раз говорили про це. Але одних слів з дітьми буває недостатньо. «Мішечок добрих справ» допоможе вам провести незабутній наочний урок. Покладете поруч із мішечком кольорові камінчики, або великі ґудзики, або кубики, або бусини. Помило маля свою чашку (нехай навіть і розбив, але адже - помив!) - покладете разом з ним у мішечок світлий ґудзик; пошкодував на вулиці собачку - ще одну. А якщо, наприклад, ударив хлопчика у дворі або не забрав за собою іграшки - у мішечок опускається темний ґудзик. І обов'язково пояснюйте дитині, чому якийсь учинок уважається гарним, а який - немає. Якщо він сперечається з вами, не погоджується - вислухайте його точку зору, висловіть свою, адже в цьому моменті надто важливо не диктувати щось, а дійти згоди, щоб дитина вас, дійсно, зрозумів. Підсумки заповнення «мішечка добрих справ» добре підводити наприкінці тижня всією родиною. Висипані на загальний огляд кольорові ґудзики будуть виглядати досить красномовно й без довгих педагогічних розбирань, варто тільки підрахувати кількість темних і світлих ґудзиків, камінчиків або кубиків.

У повсякденному вихованні, як ви догадуєтеся, не буває дріб'язків. Видатний польський лікар і педагог Януш Корчак, все своє життя посвятивший дітям, запропонував мати в дитячому куточку «шафа знахідок». Що ж це таке? Нехай навіть не шафа, нехай це буде спеціально відведена поличка, на яку дитина ( а ще краще - всі члени родини) будуть приносити й складати все незвичайне, що вони знайшли в навколишньому світі, на природі (камушек, корінь дерева, гарний листочок, фантик і т.д.). Це необхідно для розвитку спостережливості, фантазії, почуття прекрасного й мови дітей. Розмови навколо знахідок можна повести в той же день, а можна відвести для цього час у вихідні дні, коли вся родина в зборі. Задайте дитині питання: що тобі подобається в цьому камінчику, на що (або кого) він схожий? Придумайте разом чарівну історію цього камушка й назвіть його як-небудь цікаво. А за саму цікаву назву або історію можна присудити приз.

Вас турбує, що дитина вічно розкидає свої речі, а потім не може їх знайти? І ви зрозуміли, що нотації на нього не діють, прослизають мимо вух? Тоді заведіть у квартирі «куточок загублених речей», він надасть вам неоціненну допомогу у вихованні зібраності (до речі, не тільки дитини, але й вашої власної!). У цей куточок всі члени родини відносять усе, що знайшли лежачої не на місці. Не дивуйтеся, якщо там виявляться не тільки дитячі речі, але й, наприклад, папина ручка, дедушкини окуляри або мамині тапочки. Чим не взаємоконтроль у дії? Подібна наочність дасть сто очок уперед будь-яким педагогічним наставлянням.

И це далеко не все, що може перебувати в дитячій. Як бачите, простору для вашої педагогічної фантазії залишається багато. І не бійтеся, що її обмежить розмір приміщення. Адже майже все з перерахованого вище багато місця не займе. У крайньому випадку, можна потіснити ємності, доверху наповнені іграшками, які далеко не завжди здатні зробити таку ж користь.


Олена Щербакова, психолог

Стаття отримана: www.Mamochka.kz