Пізніше я довідалася, що таке явище психологи вважають зовсім нормальним: так формується почуття власності. Однак це «нормальне явище» приносило безліч конфліктів і неприємностей, і із цим треба було щось робити. Пояснення й угоди не допомагали. Довелося скласти не одну казку про те, як важливо вміти ділитися. Синочек слухав їх з більшим задоволенням. Важко сказати, чи допомогли казки або просто він повзрослел, але у два з половиною року він уже запросто міг дати свою машинку другові.


ОДИН РАЗ мама Зайчиха дала Рожевому Зайчикові більшу морквину й сказала:

- На, синочек, співали сам і поділися із друзями.

Заєць нічого не відповів, але подумав, що, мабуть, він і сам зможе з'їсти таку смачну морквину й ділитися зовсім не обов'язково. Але гуляти одному йому було нудно. І він відправився на берег ріки, де жив його друг Бобренок.

А тато Бобер саме зробив для свого синочка маленький човник з вітрилом і веслами. Він тільки що спустив неї на воду, і Бобренок збирався поплавати по ріці. Побачивши Зайця, він дуже зрадів і закричав:

- Рожевий Зай, привіт! Стрибай до мене в човен, попливемо разом!

Заєць, тримаючи напереваги свою величезну моркву, розбігся, щоб стрибнути в човен з високого берега.

- Постій! - крикнув йому тато Бобер. - Ти із цією морквиною занадто важкий, човен перевернеться. Давай я розламаю її навпіл: одну половину тобі, іншу - Бобренку.

- Немає! - заявив Заєць. - Це моя морквина.

- Ну, раз ти не хочеш ділитися, давай я покараулю твою морквину, поки ви будете качатися, - запропонував тато Бобер.

- Немає! - затявся Рожевий Зай і... стрибнув у човен.

Морквина дійсно виявилася занадто важкою. Човен перевернувся, обоє друга звалилися у воду. Бобренок-то добре плаває, йому не страшно. А зайці - тваринні сухопутні, воду не люблять. Зайчик перелякався, морквину з лабетів випустив, кричить:

- Урятуйте! Допоможіть! Тону!

Бобри кинулися у воду й витяглися його на берег. Заєць струснувся, дух перевів. Радий, що не потонув. От тільки морквину шкода - спливла морквина, плин її віднесло. Голодним Рожевий Заєць залишився.


Марина МОСИНА

Стаття отримана: www.Mamochka.kz